Я – європеєць

     Хто ми як країна, як нація, які маємо цінності, кого поважаємо, що для нас непорушно? Чи є Україна європейською державою, а ми – європейцями? Ці питання хвилюють кожного із нас.
Якось мені довелось прочитати такий вислів: “Україна – серце Європи”. Замислилась , що ж він означає? Чи це мається на увазі географічне розташування нашої держави, чи її популярність серед європейських народів? Географічне положення України — на межі між Заходом і Сходом—неминуче ставило її в становище посередника між цими глибоко різними світами. Українська культура відчула на собі вплив як Заходу, так і Сходу, зумівши при цьому зберегти свою чарівну своєрідність. Українці здавна віддавали перевагу Західній Європі, її цивілізаційним і культурним традиціям як найбільш відповідним їхнім насущним потребам і сподіванням.
     Античність, ренесанс, бароко, класицизм, романтизм – усі ці найяскравіші надбання європейського духу знайшли оригінальне втілення в історії української культури.
     Що ж містить у собі слово “європейський”? Мабуть, його синонімами є слова “зразковий”, “якісний”, “культурний”. Давно признані європейські стандарти подобаються усім. А характеру українця притаманні властиві всім європейцям волелюбність і відраза до будь-яких проявів тиранії, визнання недоторканості прав людини, захист її честі та гідності, відстоювання священного права своєї країни на волю та незалежність. Це основоположні культурні традиції, які український народ зумів зберегти та пронести через століття поневолення та лихоліть.
     Навіщо Україна Європі? Роздумуючи на цим запитанням, роблю висновок: Україна важливий економічний партнер, джерело енергетичної безпеки і, зважаючи на розмір території, географічне положення та роль головної країни, що забезпечує транзит російської нафти та газу до Центральної та Західної Європи, є надважливим стратегічним фактором європейської безпеки. Якщо подивимося на карту , то побачимо, що Україна – єдина країна, яка межує з чотирма країнами – членами Європейського Союзу: Польщею, Словаччиною, Угорщиною та Румунією. Стара китайська приказка говорить: “Не буває так, аби дощило у сусідів, а ваші ноги залишилися сухими”. Я думаю, що цей вислів є доречним, коли йдеться про відносини між країнами. Тож виглядає абсолютно природним прагнення європейців поширювати європейські цінності та мати гарних сусідів.
     Отже, сміливо можна стверджувати, що ми європейці не завдяки географічному розташуванню, а завдяки національному самоусвідомленню, прогресивності, патріотизму. Проте вважати, що назву “європейський народ” здобуто лише через притаманні нам риси характеру, теж неправильно. Хіба Україна не йшла в ногу з основними історичними та культурними процесами, які відбувалися в Європі?
     Утвердження свободи слова, вільний розвиток демократії в Україні доводять: ми –європейці. Наша хата не скраю, а в центрі, і не треба думати, що ми забули шевченківське “…свого не цурайтесь” . Українці завжди пам’ятатимуть про свої національні ідеали. Ми – європейці настільки, наскільки ми – українці; і лише, відчувши себе справжнім українцем, можна збудувати свій дім за європейськими стандартами.
 
 
А.Вовк, учениця 11 класу

Немає коментарів:

Дописати коментар