Людина і ліс

Скільки років землі ‒
і мільярд,
і мільйон,
а яка вона досі ще гарна!
Л.Костенко

     Краса! Без цього людині було б тяжко жити. «А з чого саме складається краса?» ‒ запитую я себе. Природа, яка навколо нас, є красою. Яке серце не сповниться радістю, доторкнувшись до неї ? Кожному хочеться відчути смак живої природи. Випити з річки живлючої води. Покуштувати розмаїттям ягід, яке дарує нам природа. На повні груди вдихнути повітря, насиченого духом живиці. Ступити ногами на м’який килим із моху і трави. Помилуватися красою духмяних сосен і золотими кронами беріз, прозорістю неба над верховіттям дерев.     Заслухатись мелодійністю пташиних голосів.
     Яка неповторна краса лісу! У значній мірі вона залежить і від людини. Тому ставитись до лісу необхідно дбайливо. Бо він, як усе живе, потребує піклування. Це лише на перший погляд: росте собі і росте. А скільки треба докласти зусиль, щоб забезпечити йому здоровий і правильний догляд. Й.Гете писав, що до «природи треба підступатись шанобливо й неквапливо, якщо хочеш від неї чогось домогтися».
     Найголовніше наше завдання ‒ не шкодити природі, не забруднювати воду, повітря, ліс. Дуже часто люди, відпочиваючи в лісі, викидають консервні банки, пластикові або скляні пляшки, поліетиленові пакети. Ні на мить вони не замислюються, як себе почуває при цьому ліс, який дав їм притулок та відпочинок. А якби зрозуміли, що ліс живий, що йому боляче так само, як і нам, коли в око залетить комаха. Тільки ми можемо звільнитися від стороннього предмета, а ліс не може, він потребує нашої допомоги. Є такі «туристи», що навіть вогнище не гасять, коли йдуть додому. Це вже зовсім злочин.
     Любімо природу, відчуваймо власну причетність до її збереження і примноження! Я переконана, що тільки байдужі можуть не помічати і не розуміти її краси. Не переступімо тієї грані, за якою здатен зупинитися час і зникнути простір.

Ю.Паюк, учениця 5 класу